Василь СИМОНЕНКО НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Василь СИМОНЕНКО

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Я зустрічався з вами в дні суворі, 
Коли вогнів червоні язики 
Сягали від землі під самі зорі 
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами, 
Бо ви лизали німцям постоли, 
Кричали "хайль" охриплими басами 
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна, 
І трупи не вміщалися до ям, — 
Плювала кров'ю "ненька Україна" 
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу, 
Розпродали б і нас по всій землі, 
Коли б тоді Вкраїні на підмогу 
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості, 
Торгуєте і оптом, і вроздріб, 
Нових катів припрошуєте в гості 
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах, 
Аж доки дідько всіх не забере, 
Бо знайте — ще не вмерла Україна 
І не умре!

18.10.1959 

Я встретил вас в годину лютой боли,
Когда пожаров языки взвились
До звёзд, и люди глохли поневоле
От самолётов, вспарывавших высь.

Тогда-то вас и окрестили псами:
За страсть лизать хозяевам сапог,
За «Ще не вмерла…» хриплыми басами,
За «хайль» и взлёт руки наискосок.

Там, где прошли вы, громоздились трупы,
Но харкали в мурло из страшных ям
Украйны окровавленные губы
Фашистам и их верным холуям.

Вы б пропили, распродали, ей Богу,
Остатки нашей горестной земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись «москали».

Теперь вы вновь, стряхнув земли покровы,
Торгуете ей. Каждый вороват.
Вы новых палачей призвать готовы
На украинский хлеб и сала шмат.

Вам слаще не отечество — чужбина,
Где чёрт придёт по душу в свой черёд.
Так знайте — ще не вмерла Украина,
И не умрёт!